Орден "За мужність" ІІІ ступеню Володимиру Полешку присвоїли у лютому указом голови держави. Зазвичай така нагорода доходить за тиждень-півтори, говорить боєць, однак він своєї чекав 3,5 місяці — її довелося пошукати. Як з’ясувалося, Міноборони переслало орден не на Лозівський військкомат, де його чекав Володимир, а на 93 бригаду, яка готувала подання на нагородження. Відзнака так і лежала у бригаді — військові не шукали свого демобілізованого бійця.

Нарешті 13 травня Володимир отримав свою нагороду — урочисто, з квітами-вітаннями, обіймами волонтерок і оплесками друзів. 

— Нагорода — це ж символічний шматочок металу, знак того, що оцінили вчинок. Для мене це була зворушлива, але вже справджена подія. А от те, що прийшли волонтери, Ліля [Селюк, волонтерка] зачитала вірші, дивляться на мене прямо "наш, дорогий" — дуже для мене багато уваги, — сміється нагороджений боєць.

У соціальній мережі Facebook Володимира Полешка привітав його бойовий командир Дмитро "Кощій" Кащенко.

"Володя, поздравляю тебя с наградой! Спасибо тебе огромное за то, что шёл вперёд, не боялся, не ныл. За то, что выполнял свою работу достойно, с честью. За то, что был хорошим командиром и товарищем для своих подчиненных. За то, что был хорошей опорой для командиров. Спасибо тебе за то, что ты есть, родителям за воспитание такого сына. Горжусь тем, что довелось служить с тобой! Преклоняюсь перед твоей силой духа!" — написав він.

37-річний Володимир Полешко, лідер місцевого рок-гурту "Мрії Марії", пішов на фронт добровольцем у першій хвилі мобілізації, у березні 2014 року. Воював під Донецьком у складі 93 ОМБр. До нагороди бійця представив командир його штурмової групи Дмитро "Кощій" Кащенко після звільнення Пісок. У тому бою Лозова втратила першого свого військового, танкіста Олександра Лавренка, Володимир Полешко отримав важкі поранення, але Піски перейшли під контроль України.

За словами Володимира, "Кощій" пообіцяв представити до нагороди усіх бійців 93 ОМБр, що брали участь у звільненні селища, — близко п’ятдесяти чоловік.